Ампелоцисус Мартіні - Ampelocissus martini
- У продажу з серпня 2026
Додати до обраного
Маловідомий дикий родич культурного винограду, що використовується як джерело харчування та традиційної лікарської сировини. Великий бульбоподібний корінь дозволяє рослині переживати несприятливі періоди, а густе листя та грона темних ягід надають йому високої декоративної цінності. Завдяки рідкості в культурі та незвичайному вигляду вид представляє особливий інтерес для колекціонерів та ботанічних садів.
Очікується незабаром
-
Детальна інформація
Опис:
багаторічний ліаноподібний кущ або потужна дерев’яніюча ліана з швидкорослими гнучкими пагонами. У природних умовах здатна підніматися на висоту понад 5-8 м, використовуючи вусики. Коренева система міцна, добре розгалужена. Формує потовщений підземний (або частково надземний) бульбоподібний корінь, який у дорослих культивованих екземплярів може досягати діаметра 6 см і більше.
Стебла міцні, циліндричні, до 1,25 см у діаметрі, злегка ребристі; у молодому віці зелені, соковиті й гнучкі, з часом поступово дерев’яніють і набувають сіро‑коричневого забарвлення. Молоді пагони, міжвузля, черешки та суцвіття мають подвійне опушення: густі білуваті павутинні волоски переплітаються з довгими (2-2,5 мм), помітними, стирчачими червонуватими залозистими волосками.
Листки чергові, черешкові, великі, прості, з 3 або 5 невеликими округлими лопатями. Листкова пластинка широка, завдовжки 8-10 см і завширшки близько 9-13 см. Основа пластинки глибоко серцеподібна або трохи округла, край дрібнозубчастий чи пилчастий. Верхня поверхня темно‑зелена, з рідкісним павутинним нальотом; нижня - оксамитова, вкрита щільним повстистим шаром білих павутинних волосків.
Суцвіття щільні, пірамідальні або видовжені, завдовжки близько 8 см у період цвітіння та до 25 см під час плодоношення. Квітки численні, бордово‑червоні або пурпурові, п’ятипелюсткові, сидячі або майже сидячі.
Плід - соковита, м’ясиста ягода округлої чи трохи еліпсоїдної форми, діаметром близько 15-20 мм. М’якуш слизистий, напівпрозорий, кисло‑солодкого, злегка в’яжучого смаку, з ідеальним балансом солодкості й кислинки. У кожній ягоді міститься 2-3 великі насінини завдовжки 5-9 мм.
Цікаві факти:
рід Ampelocissus був виокремлений і вперше науково описаний у 1884 році. Автором таксона став видатний французький ботанік і професор Університету Монпельє - Жюль Еміль Планшон (Jules Émile Planchon, 1823-1888). Назва роду Ampelocissus походить від давньогрецьких слів ampelos - «виноградна лоза» та kissos - «плющ». Буквальний переклад назви роду означає «виноградоплющ», що підкреслює особливий зовнішній вигляд рослини.
Вид Ampelocissus martini також описав Жюль Еміль Планшон у 1884 році, у грудневому випуску того ж журналу Vigne Américaine et la Viticulture en Europe. Видовий епітет дано на честь месьє Мартіна (M. Martin), головного садівника Ботанічного саду Сайгона, який займався популяризацією цього виду в Європі.
Стиглі плоди їстівні: ягоди вживають у свіжому вигляді, а також використовують для приготування локальних алкогольних напоїв, сиропів, джемів. Вони мають кисло‑солодкий смак і соковиту м’якоть, тому слугують додатковим джерелом їжі та води під час тривалих переходів лісом. Молоде кислувате листя та ніжні вусики додають у традиційні азійські супи й карі як підкислювач (подібно до щавлю). Особливу цінність становлять великі бульбоподібні корені. Вони багаті на крохмаль, і після термічної обробки чи вимочування їх уживають у їжу в періоди нестачі продовольства. Усі частини рослини використовуються в народній медицині.
Синоніми:
Камбоджійський дикий виноград, Кохінхінський виноград.
Родина:
Виноградові (Vitaceae).
Походження:
від Індокитаю до Малайського півострова, Борнео та Філіппін.
Кількість насіння:
2 шт.
Дата надходження:
серпень 2026 року.
Розташування:
розсіяне світло або півтінь.
Полив:
влітку - рясний, регулярний після підсихання верхнього шару і без застою води в піддоні. Восени полив скорочують, взимку практично без поливу.
Добриво:
у період вегетації підгодовують кожні 2-3 тижні комплексними добривами зі зниженим вмістом азоту, щоб уникнути розтріскування каудексу та не викликати надмірне зростання пагонів при слабкому цвітінні.
Земля:
віддає перевагу пухким, добре дренованим, поживним грунтам. Найбільш успішно розвивається при нейтральній чи слабокислій реакції субстрату (pH 5,8-7,0).
Температурний режим:
оптимальна температура зростання вдень 22-30°C, а вночі 18-24°C. Мінімальна безпечна температура для підземної частини під час спокою становить 10-15°C, бажано не допускати зниження нижче +7°C. Заморозків не переносить.
Розмноження:
насінням, напівздерев'янілим живцями. Насіннєве розмноження є пріоритетним методом для отримання екземплярів з ідеальною симетричною формою каудексу. Насіння замочити на 2-3 дні у теплій (25-30°C) воді, висадити на глибину 1-1,5 см, обприскати і накрити склом або прозорою плівкою для створення парникового ефекту. Пророщувати у світлому місці при температурі 25-30°С та при постійній помірній вологості, невеликий нижній підігрів прискорює процес проростання. Сходи з'являються нерівномірно, зазвичай, протягом 3-6 тижнів, іноді до 2-3 місяців. Сіянці розвивають підземну бульбу вже у перший сезон вегетації.
-
Запитання, відповіді, думки та коментарі
Поки що коментарів немає...
Ви можете бути першим хто залишив своє питання або коментар!