Мукуна пекуча - Mucuna pruriens

Цікаві факти:

вид був вперше офіційно описаний Карлом Ліннеєм у його фундаментальній роботі Species Plantarum (1753), де він дав біномну назву: Dolichos pruriens. Рід Mucuna був вперше встановлений французьким натуралістом, ботаніком та систематиком Мішелем Адансоном (Michel Adanson, 1727-1806) у 1763 році. І в 1825 році, швейцарський і французький ботанік, педагог, один з найвидатніших ботаніків всіх часів, автор однієї з перших природних систем класифікації рослин Огюстен Пірам Декандоль (Augustin Pyramus de Candolle, 1778-1841) переніс вид у рід Mucuna, давши сучасне біномне ім'я: Mucuna pruriens.

Родове ім'я Mucuna, ймовірно, походить від місцевої назви рослини у тропічних регіонах, можливо з індійських чи африканських мов. Точне походження неясно, але назва була адаптована європейськими ботаніками. Видовий епітет pruriens - латинське слово, що означає «те, що викликає свербіж» або «сверблячий». Це пов'язано з тим, що волоски на стручках рослини містять мукунін, речовину, що викликає сильний свербіж при контакті зі шкірою.

Незважаючи на те, що мукуна може викликати сильне подразнення шкіри, вона широко використовується як харчова та кормова культура. У їжу, після обробки, вживають молоде листя, молоді стручки та насіння. Обсмажене насіння використовують як замінник кави. Але її головна цінність – це унікальні лікувальні властивості. З лікувальною метою використовують усі частини рослини, включаючи корінь. Діабет, хвороба Паркінсона, нервові розлади, холестерин та підвищений цукор – далеко не весь перелік проблем, з якими допомагають боротися препарати з мукуни. Вона вважається найпотужнішим природним афродизіаком, допомагає у лікуванні статевих дисфункцій, посилює природну секрецію тестостерону. Дуже популярні препарати з мукуни у спортивному харчуванні, оскільки здатні посилювати вироблення гормонів росту, що сприяє побудові м'язової маси та зменшенню жирової тканини.