Алое Чабаудії - Aloe chabaudii

У продажу з
вересня 2025

36 грн. Насіння у пакеті : 2

Додати до обраного

Рідкісна рослина з красивим сіро-зеленим листям, зібраним у компактну вертикальну розетку і приголомшливим рясним цвітінням. Причому зацвітають сіянці зазвичай на 3-4 рік після посадки.

Очікується незабаром

Сповістити про наявність

Інформація Обговорення

Детальна інформація

Опис:
багаторічна безстебельна швидкозростаюча сукулентна рослина з сіро-зеленим вертикальним листям, зібраним у розетку, але у молодих рослин вони розташовані віялом, в один ряд. Листя має зазубрені краї з короткими гострими шипами. Колір листя може змінюватися на рожево-червоний, коли рослина переживає посушливі періоди, на повному сонці чи взимку. Листя зрілих рослин має ледь помітні тонкі лінії з обох боків, тоді як молоді рослини мають білі плями з обох боків листя. Квітконоси, як правило, сильно розгалужені, піднімаються на висоту до 1 м, округлі або розлогі і складаються з конусоподібних суцвіть (до 15 штук) довжиною близько 10-16 см, що складаються з яскраво-червоних або рожево-червоних трубчастих квіток завдовжки 35-40 мм. Невелике, коричневе або чорне, насіння вивільняється з коробочок, які висихають і лопаються. У зрілого насіння є вузькі, помітно напівпрозорі крила. Завдяки крилам насіння легко розноситься вітром.

Цікаві факти:
назва роду Aloe походить від грецького слова alloeh, що означає «гіркий», а видовий епітет chabaudii дано на честь садівника Джона Ентоні Шабо (John Anthony Chabaud, 1796-1837). У 1820 році він емігрував до Південної Африки як один з британських поселенців, оселився в Порт-Елізабеті, де займався садівництвом і зробив великий внесок у культивування та поширення рослин у Південній Африці. Саме у його саду вперше зацвів типовий екземпляр, який став основою для наукового опису виду. Вид був вперше описаний німецьким ботаніком Зельмаром Шенландом (Selmar Schönland, 1850-1940) в 1894 в журналі Journal of Botany, British and Foreign. Він з кінця 1880-х переїхав до Південної Африки, де став одним із засновників розвитку ботаніки Південної Африки та був директором ботанічного саду у Гремстауні (нині у складі Rhodes University, ПАР). Пізніше, в 1905 році, Шенланд повторно опублікував опис виду The Gardeners 'Chronicle. Ця публікація стала широко відомою і часто цитується як основна, особливо в англомовних джерелах.

Цікаво, що у деяких джерелах, вказується, що видову назву chabaudii, було дано на честь зовсім іншоъ людини, але з дуже схожим ім'ям: Жан Антуан Шабо (Jean Antoine Chabaud, 1831-1905). Це французький ботанік, який жив у Марселі, який був директором ботанічного саду та реально вирощував колекції алое. Є посилання на те, що він вів наукове листування із Зельмаром Шенландом. Обидві версії цікаві та мають своїх прихильників.

І ще один дуже цікавий момент: чому офіційна назва звучить як Алое Чабаудії, а Алое Шабо назва неофіційна, йде як синонім і використовується в ненаукових роботах. Chabaud прізвище з французьким корінням і французькою вона звучить як Шабо, але коли ботаніки називають новий вид на честь людини, вони використовують латинську форму прізвища з відповідним суфіксом. У випадку Chabaud, прізвище було латинізовано як chabaudii - це стандартний суфікс -ii, що означає "на честь пана Шабо", і звучить назва саме як Чабаудії. Тому в наукових текстах прийнято зберігати оригінальну латинську назву, щоб уникнути плутанини та забезпечити міжнародну ідентифікацію.

Синоніми:
Алое Шабо, Алое сіре.

Родина:
Асфоделові (Asphodelaceae)

Підродина:
Асфоделові (Asphodeloideae)

Походження:
Східна та Південна Африка.

Кількість насіння:

2 шт.

Дата надходження:
вересень 2025 року.

Розташування:
віддає перевагу яскравому сонячному світлу або дуже легкій півтіні, саме в цих умовах проявляється красиве забарвлення листя. Рослини в затінених місцях часто більші, з темно-оливково-зеленим листям і вищими, більш розгалуженими суцвіттями.

Полив:
влітку помірний і після підсихання ґрунту, приблизно 1 раз на 2-3 тижні, може витримувати тривалі періоди посухи, на сонці та при мізерному поливі посилюється червонуватий відтінок листя. Але краще рости і цвісти більш рясно буде, якщо поливати достатньо, додатковий полив допоможе зберегти листя пухким, зеленим і соковитим. Взимку поливають дуже рідко, а за умов прохолодної зимівлі від поливу краще утриматися.

Добриво:
підгодовувати збалансованим добривом для сукулентів, наприклад, з формулою 2-7-7 NPK (зі зниженим вмістом азоту) протягом вегетаційного періоду. Вносите добрива ощадливо, розведені до половини концентрації, рекомендованої на етикетці, оскільки надмірне використання добрив може нашкодити рослині.

Земля:
добре дренована, з великою часткою піску або розпушувача, так як дуже сприйнятливе до загнивання коренів, можна використовувати готовий ґрунт для кактусів, з нейтральною або слабокислою реакцією.

Температурний режим:
ідеальна цілорічна температура 15-38°C, але взимку може опускатися до 5-10°C, це буде стимулювати рослину до цвітіння. Дорослі рослини можуть витримати короткочасне зниження температури до -2°C при сухому утриманны.

Розмноження:
насінням, дочірніми розетками. Насіння розкласти на поверхні ґрунту, злегка присипати шаром крупнозернистого піску, обприскати та накрити плівкою або склом. Для проростання потрібне світло та середня температура 18-20°C. Найкраще рослини проростають, коли різниця між денною та нічною температурою становить близько 12°С. Грунт весь час повинен залишатися злегка вологим, але не мокрим.
Запитання, відповіді, думки та коментарі

Поки що коментарів немає...
Ви можете бути першим хто залишив своє питання або коментар!