Маккая прекрасна - Mackaya bella
- У продажу з серпня 2026
Додати до обраного
Це один із найпривабливіших представників південноафриканської флори. Рідкісна й витончена рослина, що цінується за тривале та рясне цвітіння. Великі білі або ніжно‑лілові дзвоникоподібні квітки з виразними пурпуровими жилками ефектно вирізняються на тлі блискучого темно‑зеленого листя. Вид відзначається тіньовитривалістю, високою декоративністю й чудово підходить для вирощування у зимових садах та контейнерній культурі.
Очікується незабаром
-
Детальна інформація
Опис:
вічнозелений багатостовбурний кущ або невелике деревце заввишки 2-4 м (у культурі часто 1,5-3 м), з тонкими довгими, злегка пониклими гілками та гладкою світло‑бурою корою. Листки темно‑зелені, блискучі, прості, супротивні, розміром до 170 × 40 мм, еліптичні, із загостреною верхівкою та зубчастим краєм. Центральна й бічні жилки підняті на нижньому боці листків, а в їхніх пазухах зазвичай трапляються домації - невеликі опушені «кишеньки». Суцвіття - пухкі верхівкові китиці до 15 см завдовжки. Квітки трубчасті, близько 5 см завдовжки, п’ятидольні, розкриваються у дзвоник. Забарвлення від білого до лілового, з пурпуровими жилками. Квітки злегка поникають, через що нагадують лісові дзвоники, добре тримаються у зрізі. Плід - дерев’яніюча двогніздова коробочка булавоподібної чи капсулоподібної форми, що розкривається двома стулками й активно розкидає 2-4 округлі, шорсткі, бурі насінини.
Цікаві факти:
рід Mackaya та сам вид Mackaya bella були вперше описані й опубліковані 1859 року видатним ірландським ботаніком і фікологом (спеціалістом з водоростей) Вільямом Генрі Гарві (William Henry Harvey, 1811-1866), одним із найвизначніших дослідників флори Південної Африки. Опис роду надруковано в першому томі праці Thesaurus Capensis. Вільям Гарві назвав цей рід на честь свого старшого колеги й близького друга - шотландсько‑ірландського ботаніка Джеймса Таунсенда Маккая (James Townsend Mackay, 1775-1862). Видовий епітет bella походить безпосередньо від латинського прикметника bellus, що означає «красива», «прекрасна» й підкреслює декоративність квіток.
Синоніми:
Forest bell bush - Лісовий дзвіночок.
Родина:
Акантові (Acanthaceae).
Підродина:
Акантові (Acanthoideae).
Походження:
Південна Африка (провінції Квазулу-Натал, Мпумаланга та Східно-Капська).
Кількість насіння:
5 шт.
Дата надходження:
серпень 2026 року.
Розташування:
розсіяне світло або півтінь. Пряме полуденне сонце викликає опіки та пожовтіння листя, цвітіння скорочується. У глибокій тіні рослина дає пишну зелень, але цвіте значно слабше.
Полив:
влітку - рясний, регулярний, земляна грудка повинна бути постійно вологою, але без застою води в піддоні. Взимку - помірний, рідкий, поливають тільки після просихання верхнього шару субстрату на 3-4 см, але без пересушування земляної грудки. Влітку нетривале перезволоження рослина переносить краще, ніж пересушування.
Добриво:
підгодовують комплексними добривами у весняно-літній період 1-2 рази на місяць. Захоплюватися добривом не варто, оскільки це викличе посилене зростання зеленої маси на шкоду цвітінню.
Земля:
віддає перевагу пухким, добре дренованим, багатим перегноєм суглинковим або супіщаним ґрунтам. Найуспішніше розвивається за нейтральної чи слабколужної реакції субстрату (pH близько 6,8-7,8), проте добре переносить і слабокислі ґрунти за достатнього вмісту органічної речовини.
Температурний режим:
влітку оптимальна температура становить 20-25°C, рослина особливо добре розвивається на свіжому повітрі в легкій тіні. Взимку її краще утримувати при 10-15°C, бажано не допускаючи зниження температури нижче +7°C. Прохолодна зимівля необхідна для пишного весняного цвітіння, хоча за достатнього освітлення кущ здатний зимувати й у звичайних кімнатних умовах. Дорослі рослини витримують легкі заморозки до -6°C.
Розмноження:
насінням та напівздерев’янілими живцями. Насіння замочують на добу в теплій (25-30°C) воді, розкладають по поверхні субстрату й злегка вдавлюють. Зверху присипають тонким шаром ґрунту або чистого піску завтовшки не більш як 3-5 мм, обприскують і накривають склом чи прозорою плівкою для створення парникового ефекту. Пророщують у світлому місці (без прямих сонячних променів) за температури 22-25°C та постійної помірної вологості. Сходи з’являються зазвичай через 3-5 тижнів, іноді пізніше - до 6-8 тижнів, особливо при коливаннях температури. Сіянці зацвітають на 2-3‑й рік після висіву, іноді трохи пізніше, залежно від умов вирощування та інтенсивності росту.
-
Запитання, відповіді, думки та коментарі
Фотографії Маккаї прекрасної
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
Домації - невеликі опушені «кишеньки»
-
Плоди
Поки що коментарів немає...
Ви можете бути першим хто залишив своє питання або коментар!