Эукоміс вандермерве - Eucomis vandermerwei

Цікаві факти:

рід Eucomis був вперше названий і описаний французьким ботаніком Шарлем Луї Л'Ерітьє де Брютелем (Charles Louis L'Héritier de Brutelle, 1746 - 1800) в 1789 в праці Sertum Anglicum. Назва утворена від грецьких слів eu – «прекрасний» і kome – «волосся, чубчик» – по гарному чубчику з приквітників на верхівці суцвіття, який є «візитною карткою» еукомісів.

Вид Eucomis vandermerwei відносно новий, він вперше описаний та опублікований південноафриканським ботаніком та систематиком, яка відома своїми серйозними переглядами родин та родів рослин, Інес Клер Вердорн (Inez Clare Verdoorn, 1896 – 1989) у 1944 році. Видовий епітет vandermerwei присвячений Фредеріку Зієрвогелю ван дер Мерве (Frederick Ziervogel van der Merwe, 1894-1968) - південноафриканському колекціонеру та ботаніку-аматору. Він першим зібрав цей вид у природі у 1937 році у західній частині Мпумаланги, Південна Африка.

В даний час відомо лише шість-вісім популяцій цього виду в дикій природі. Він знаходиться під загрозою зникнення через втрату довкілля у зв'язку з розширенням лісових плантацій, надмірного випасу худоби та витоптування, збору цибулин місцевими племенами в медичних цілях та витіснення інвазивними чужорідними рослинами. Взимку цибулинами харчуються скельні гризуни.

Зимові пожежі в ареалах поширення рослин дуже благотворно впливають на ефективність цвітіння. Найкраще цвітіння спостерігається влітку, одразу після інтенсивних пожеж, що знищують густий трав'яний покрив. Для багатьох африканських геофітів доведено, що дим і попел посилюють ріст і цвітіння, особливо після посухи. У ботанічних садах Південної Африки використовують димові розчини для еукомісів, лахеналій та інших цибулинних рослин, щоб допомогти «розбудити» цибулини та стимулювати цвітіння.