Альпінія прекрасна 'Нова Гвінея' - Alpinia pulchra 'New Guinea'

У продажу з
квітня 2026

55 грн. Насіння у пакеті : 2

Додати до обраного

Рідкісна ефектна тропічна рослина, яка стане яскравим акцентом у колекції. Ця форма виглядає «багаче» звичайної Alpinia pulchra, компактніша, краще підходить для горщикової культури, швидше дає декоративний ефект. Квіти і листя чудово виглядають у зрізаному вигляді і дуже довго не втрачають декоративність.

Очікується незабаром

Сповістити про наявність

Інформація Обговорення

Детальна інформація

Опис:
швидкоросла кореневищна багаторічна геофітна рослина заввишки 1,5-2 м, що розвивається з м’ясистого підземного кореневища. Надземна частина складається з несправжніх стебел, утворених щільно перекритими листовими піхвами, за будовою подібними до бананових. Справжнє стебло – це горизонтальне кореневище під землею, від якого відходять послідовні несправжні стебла. Нові пагони з’являються з бруньок на кореневищі, і сформовані кущі можуть безперервно розростатися. Листки яскраво-зелені, злегка опушені знизу, ланцетні або видовжені, загострені, завдовжки до 120 см і завширшки до 23 см, розташовані почергово вздовж несправжнього стебла. Листки мають характерний язичок (невеликий придаток) до 15 мм завдовжки на стику піхви та листкової пластинки, що є важливою діагностичною ознакою. Квітки білі або рожевуваті, іноді з пурпуровим відтінком, зібрані у верхівкові колосоподібні чи китицеподібні суцвіття з яскравими декоративними приквітками. Плід – суха або слабом’ясиста коробочка, округла чи злегка овальна, діаметром близько 1,5 см, спочатку зелена, згодом яскраво-червона, а в зрілому стані – майже чорна. Насіння округле, злегка незграбне, сіро-коричневе або майже чорне, діаметром 1,5-2 мм.

Цікаві факти:
рід Alpinia був встановлений Карлом Ліннеєм в 1753 в "Species Plantarum". Рід названий на честь Просперо Альпіні (Prospero Alpini, 1553-1617), італійського лікаря та ботаніка, який описав багато екзотичних рослин під час перебування в Єгипті.

Вид Alpinia pulchra вперше описав німецько-голландський ботанік і міколог Карл Людвіг Блюме (Carl Ludwig Blume, 1796-1862) у 1827 році у праці Enumeratio Plantarum Javae. Пізніше німецький ботанік Отто Варбург (Otto Warburg, 1859 - 1938) намагався виділити його в окремий рід (Hellwigia pulchra), але видатний німецький ботанік Карл Моріц Шуман (Karl Moritz Schumann, 1851 - 1904) в рамках масштабної ботанічної праці «Das Pflanzenreich» (1904) підтвердив та закріпив комбінацію Alpinia pulchra. Видова назва pulchra походить від латинського pulcher - «красивий», «прекрасний», «ошатний» і підкреслює декоративність рослини: велике листя та ефектні суцвіття.

Alpinia pulchra 'New Guinea' - це не новий сорт Альпінії, а географічна форма, виявлена на острові Норманбі, Папуа-Нова Гвінея. Ця форма зазвичай нижча і акуратніша за типову форму, що зручніше для контейнерної культури. Листя ширше і щільніше, насичено-зелене, часто з легким глянцем, у молодих рослин листя виглядають соковитішими, «товстішими» і декоративнішими. Квіти у цієї форми більш контрастного, насиченого забарвлення і дуже довго стоять у зрізі. Тому саме цю форму зазвичай вирощують для листя і суцвіть на зріз.

Всі представники роду Alpinia містять галангал - пряність, яка протягом століть займала центральне місце на кухні та у медицині Південно-Східної Азії. Відомий в історичній торгівлі як «сіамський імбир», галангал був завезений до Європи арабськими торговцями середньовічного періоду. Alpinia pulchra 'New Guinea' належить до цього важливого в кулінарному та медичному відношенні роду, хоча частіше вирощується як декоративна рослина.

Синоніми:
Shiny Red Ginger - блискучий червоний імбир.

Родина:
Імбирні (Zingiberaceae)

Походження:
Папуа-Нова Гвінея та Соломонові острови.

Кількість насіння:

2 шт.

Дата надходження:
квітень 2026 року.

Розташування:
яскраве розсіяне світло без прямих сонячних променів або легка півтінь. Сильне полуденне сонце у сухому кліматі може обпекти листя.

Полив:
влітку - рясний полив і регулярне обприскування, віддає перевагу рівномірно вологому ґрунту і не переносить ні тривалої посухи, ні заболочування. Взимку поливати зрідка і дуже обмежено, лише щоб не висушити кореневища.

Добриво:
збалансоване рідке добриво (NPK 10-10-10 або аналогічне) кожні два тижні протягом вегетаційного періоду.

Земля:
багатий, добре дренований грунт з великою кількістю органічних речовин, з нейтральною або слабокислою реакцією.

Температурний режим:
оптимальна температура в період зростання 20-30°С, взимку (у листопаді-березні), коли рослина відпочиває, температуру потрібно знизити до 15-17°С і сильно скоротити полив. Мінімальна короткочасна температура -5°С.

Розмноження:
насінням, розподілом кореневища. Насіння попередньо замочують на добу в теплій воді, висів здійснюють у пухкий поживний субстрат на глибину близько 0,5 см, пророщують у світлому теплому місці за температури 25–30 °С.

Особливості вирощування:
використовуйте широкий горщик, що дозволяє кореневищам розростатися горизонтально. Рослина утворює бічні кореневища, тому ширші горщики краще, ніж глибокі та вузькі. Забезпечте наявність достатніх дренажних отворів, щоб запобігти гниття кореневищ.

Рослина вічнозелена в теплому кліматі або при вирощуванні в кімнатних та тепличних умовах, але можна вирощувати влітку у відкритому ґрунті. Коли температура знизиться нижче 5-7°С, листя почне засихати. Після відмирання листя кореневища викопайте, просушіть протягом 1-2 днів, потім зберігайте у вологому торфі, вермикуліті або стружці деревини при температурі 5-10°C. Щомісяця перевіряйте на наявність гнилі чи висихання.
Запитання, відповіді, думки та коментарі

Поки що коментарів немає...
Ви можете бути першим хто залишив своє питання або коментар!