Стюартія псевдокамелія - Stewartia pseudocamellia

У продажу з
жовтня 2026

58 грн. Насіння у пакеті : 5

Додати до обраного

Одне з найефектніших та найелегантніших листопадних дерев родини Чайні (Theaceae), що високо цінується в ландшафтному дизайні за свої декоративні якості протягом усього року (білосніжні шовковисті квітки, схожі на камелії, яскраве осіннє листя та мальовнича відшаровуюча кора). Попри виняткову декоративність, це дерево трапляється вкрай рідко в колекціях і приватних садах, що робить його справжньою знахідкою для поціновувачів унікальних рослин.

Очікується незабаром

Сповістити про наявність

Інформація Обговорення

Детальна інформація

Опис:
листопадне дерево зазвичай сягає 6-12 м заввишки. Коренева система поверхнева, слабко розгалужена, дуже чутлива до посухи. Крона в молодому віці вузькопірамідальна, пізніше стає овальною або широкоокруглою. Молоді пагони тонкі, сірувато‑коричневі, спочатку опушені, часто зигзагоподібно вигнуті. Кора - одна з найхарактерніших ознак виду: гладка, відшаровується тонкими пластинками та смужками, відкриваючи плямисту поверхню з поєднанням сірих, кремових, оранжевих, коричнюватих і червонуватих відтінків. Листки прості, чергові, короткочерешкові, еліптичні або еліптично‑ланцетні, зазвичай 6-12 см завдовжки та 3-5 см завширшки. Верхівка загострена, основа клиноподібна, край дрібнозубчастий. Листкова пластинка темно‑зелена, знизу світліша. Восени листя набуває жовтих, оранжевих, червоних і пурпурово‑червоних відтінків. Квітки двостатеві, поодинокі, пазушні, розташовані на коротких квітконіжках. Чашолистки густо опушені. Віночок чисто білий, широко чашоподібний або майже плаский, близько 5--10 см, складається з п’яти великих, майже округлих пелюсток із нерівно вирізаним хвилястим краєм. У центрі розташовано численні тичинки з білими нитками та помітними яскраво‑жовтими пиляками. Плід - суха, дерев’яниста, злегка опушена, яйцеподібна коробочка завдовжки близько 2-2,5 см, із загостреною верхівкою та зазвичай п’ятьма ребрами. При дозріванні коробочка змінює колір із зеленого на коричневий, розкривається зверху на п’ять стулок, вивільняючи коричневі плоско‑опуклі насінини завдовжки близько 6 мм.

Цікаві факти:
рід Stewartia був названий Карлом Ліннеєм у 1753 році на честь Джона Стюарта, 3‑го графа Б’юта (John Stuart, 3rd Earl of Bute) - британського прем’єр‑міністра, покровителя ботаніки та засновника Королівських ботанічних садів К’ю. Але в сучасній ботанічній номенклатурі авторство назви роду зазначається як Stewartia I.Lawson. Саме лондонський лікар Ісаак Лоусон передав Карлу Ліннею опис і ботанічну ілюстрацію рослини, присвячену Джону Стюарту, у саду якого стюартія росла. Тому сам Лінней у публікації роду вказав авторство Лоусона.
Сучасна прийнята назва виду Stewartia pseudocamellia Maxim. була опублікована російським ботаніком Карлом Івановичем Максимовичем у 1867 році в виданні Bulletin de l’Académie Impériale des Sciences de Saint‑Pétersbourg. Видова назва pseudocamellia утворена від грецького pseudos - «хибний» та назви роду Camellia («камелія»). Вона вказує на схожість квіток стюартії з квітками камелії: обидві рослини належать до родини Чайні (Theaceae).
Stewartia pseudocamellia користується високим попитом у ландшафтних дизайнерів, проте пропозиція посадкового матеріалу на ринку вкрай обмежена. Лише небагато розсадників займаються її вирощуванням, що пов’язано зі складністю розмноження: живці вкорінюються дуже погано, а насіння, хоча й дає добрі сходи, проростає нерівномірно й розтягує процес на 2-3 роки.

Синоніми:
Stewartia grandiflora, Stewartia japonica, Stewartia koreana.

Родина:
Чайні (Theaceae)

Походження:
Південна Корея, Центральна та Південна Японія.

Кількість насіння:

5 шт.

Дата надходження:
жовтень 2026 року.

Розташування:
півтінь або ранкове сонце; у спекотному кліматі уникати прямого полуденного сонця.

Полив:
регулярний, особливо в перші роки; не переносить повного пересихання ґрунту.

Добриво:
підживлення вносять лише навесні, на початку активного росту, використовуючи спеціалізовані препарати для кислотолюбних культур (рододендронів, азалій, лохини). Важливо уникати надлишку азоту: надмірне стимулювання росту призводить до утворення ніжних пагонів, які погано визрівають до зими.

Земля:
родючий, багатий на органіку, помірно вологий, добре дренований, із кислою або близькою до нейтральної реакцією (pH 4,5-6,5).

Температурний режим:
вирізняється високою зимостійкістю та придатна для вирощування в помірному кліматі. За офіційними даними в зоні USDA 5–8 зимує без укриття (до –28°C); молоді рослини бажано захищати від вітру.

Розмноження:
відводками, живцями, насінням. Насіння має глибокий спокій, проростає повільно (іноді до 2 років) і нерівномірно. Спочатку насіння замочують на 2-3 дні в теплій воді, висаджують у вологий субстрат і витримують при температурі близько +25°C протягом 2-3 місяців. Після цього його утримують при температурі 4-7°C у вологих умовах протягом 3-7 місяців. Завершальний етап - перенесення в тепле місце для остаточного проростання, яке також може тривати 3-6 місяців. При звичайному осінньому посіві у відкритий ґрунт без контрольованої стратифікації сходи можуть з’явитися навесні або лише на другий рік. Тому відсутність сходів наступної весни не обов’язково означає, що насіння нежиттєздатне.
Запитання, відповіді, думки та коментарі

Поки що коментарів немає...
Ви можете бути першим хто залишив своє питання або коментар!